Ви тримали колись вдома овець? Якщо ні, то навряд чи знаєте, що саме завдяки цій тварині люди мають незамінну різноманітну продукцію з цілющими властивостями: баранину, дієтичну ягнятину, молоко, делікатесні сири та бринзу. І звичайно ж – шерсть, овчини, смушки та шкіру, вироби з яких не мають аналогів за гігієнічними властивостями.
Так, фермери, які доглядають овець, отримуючи баранину та молоко (на них припадає 75-80% усієї продукції), мають шанс підвищити економічну ефективність галузі. Для цього слід приділити увагу розвитку м'ясо-вовняно-молочному напрямку. Тому необхідно зберігати та вдосконалювати наявні, а також створювати нові породи овець, здатні одночасно виробляти високоякісну вовну, м'ясо, молоко та дефіцитну сировину – овчини, смушки та ін.
Не секрет, що нові економічні умови, в яких ми працюємо, потребують удосконалення племінних ресурсів м'ясо-вовняних овець. Необхідно й запровадження ресурсозберігаючих технологій утримання поголів'я, вирощування молодняку та забезпечення стабільного повноцінного рівня годівлі тварин.
Сьогодні для прискорення переходу галузі на м'ясо-молочний напрямок передбачається створити модельні господарства – племрепродуктори, на базі яких відпрацьовуватимуться всі виробничі процеси від вирощування поголів'я до реалізації кінцевої продукції. На Дніпропетровщині вже працює племрепродуктор «Шаролезька вівця». У 2002 році сюди було завезено 280 ембріонів овець канадської селекції: олібс, шароле і тексель. Ці породи багатоплідні, скоростиглі, з високою якістю м'яса. Господарство зараз постачає племінних баранів згаданих порід господарствам Лісостепу та Степу.
До речі, схрещування баранів-виробників цих скоростиглих м'ясних та м'ясо-вовняних порід з матками в товарних господарствах дає змогу отримати високопродуктивний молодняк із чудовим м'ясом та високоякісною овчиною. Тому попит населення у молодняку цього нового типу постійно зростає.
У Криму створено новий напрямок м'ясної продуктивності з гісарської породи курдючних овець, які охоче купує та розводить кримсько-татарське населення.
А от молочне вівчарство притаманне Закарпатській, Чернівецькій, Одеській, Івано-Франківській областям, де розводять гірничо-карпатських, каракульських, цигайських та кросбредних овець – тут налагоджено виробництво овечого молока та його поглиблену переробку на сири. Так, у племрепродукторі – фермерському господарстві «Банско» Закарпатської області збудовано та працює цех з переробки овечого молока на сири. Виробництво оснащене імпортним обладнанням, зокрема для фасування готового продукту у тару одноразового використання. У цеху переробляють овече молоко із усього району. Добре налагоджено виготовлення бринзи та у господарствах Чернівецької області.
На особливу увагу заслуговує нова вітчизняна асканійська каракульська порода овець комбінованого напрямку (смушки, молоко, м'ясо) з трьома внутрішньопородними типами: асканійський багатоплідний чорного забарвлення, асканійський сірого забарвлення та буковинський тип. Ареал розповсюдження – Одеська, Херсонська та Чернівецька області. Модельним господарством цієї породи є виробничо-комерційна фірма «Бородіно-А», яка знаходиться у Тарутинському районі Одеської області. Тут утримують 5 тис. вівцематок, будують пастуший комплекс каракульської породи. Господарство має намір стати європейським зразком щодо впровадження новітніх технологій утримання тварин, виробництва та переробки продукції вівчарства. Тут застосовують штучне осіменіння овець, комп'ютеризоване випоювання ягнят із одноденного віку, працює зал машинного доїння вівцематок, забійний цех із розподілом овечих туш на відруби. Обладнано цех з поглибленої переробки каракульських шкурок до готових виробів. Господарство використовує нетрадиційні види енергії, зокрема сонячну.
Наведені приклади є одиничними. Вони свідчать про те, що вівчарство відродиться в Україні завдяки ентузіастам, закоханим у цю справу. Адже невипадково кажуть: «Вівця в домі – це і свита, і губа сита».
Безперечно, відродження галузі не відбулося б без державної підтримки, яка значною мірою сприяла підвищенню зацікавленості товаровиробників у розведенні овець, призупинила зменшення поголів'я і в господарствах, і в Україні загалом. Але важливо, щоб ця підтримка була щорічною та гарантованою.