Забайкальська порода овець - тонкорунна, м'ясо-вовняного спрямування. Порода виведена за допомогою схрещування тонкорунних баранів з жирнохвостими бурятськими грубошерстими вівцями, характеризується пропорційною статурою, наявністю дрібних зморшок по тулубу, прямою спиною, розвиненою грудною клітиною і задовільним обсягом м'яса.
Забайкальські вівці пристосовані до цілорічного використання пасовищ та тобенівки. Вівці забайкальської породи відмінно витримують низькі температури, якщо б'ють невеликі морози, то пасовища все одно використовуються. У катонах містяться за сильних холодів. Забайкальська порода овець чудово пристосовується до суворих умов утримання та досить витривалі.
Гарний екстер'єр: кістяк міцний, пропорційна статура та міцна конституція, у баранів є роги, матки комолі, груди добре розвинені, спина пряма, криж широкий, кінцівки міцні і прямопоставлені.
Жива вага баранів – 110-115 кг, вівцематок – 54-58 кг. Вовна у баранів досягає 7,5-9 см завдовжки, у вівцематок - 7-8,5 см. Якість тонини - 60-64.Задовільна зрівняність по довжині та товщині. Колір жиропоту – білий. Настриг вовни з одного барана – 10-15 кг, з вівцематки – 4,5-5 кг. Забайкальська порода овець характеризується руном середньої густини, дрібно-квадратний штапель. Шерсть правильно звита, звитки трохи розтягнуті, великі. Вихід чистої вовни – 50-55%.
До плюсів породи можна віднести хорошу переносимість морозів та низьких температур, пристосованість до цілорічного пасовищного вмісту, тобіньовки, гарний вихід чистої вовни при настригу, задовільна плодючість.
Мінуси - незадовільна густота вовни, особливо в неплемінних стадах, слабка оброслість черева, по товщині вовна погано зрівняна, як і по штапелю, а також верхня частина штапеля – надто суха.