Каракульська порода овець - одна з найдавніших порід. Вівці смушкового спрямування, основна продукція – смушки. Каракульська порода ділиться на 3 типи: ніжний, грубий та міцний. Каракульські вівці характеризуються відмінним імунітетом, міцною конституцією, витривалістю, пристосованістю до спекотної погоди, пустельними пасовищами із сухим жарким кліматом. Каракульських овець розводять на території України, у Середній Азії, Росії та країнах СНД.
Каракульська порода овець має глибокий тулуб, напівгорбоносу, видовжену голову. Кінцівки міцні, до зап'ястя та скакального суглоба вкриті вовною. Вуха обвислі, великі, шия середньої довжини. У деяких тварин зустрічаються маленькі вуха. Вівцематки комолі, барани рогаті. Каракульські вівці відносяться до жирнохвостих. Хвіст з великим відкладенням жиру, широкий, закінчується S-подібним придатком, який загинається догори. Найчастіше закінчення хвоста біле.
Жива вага барана – 70-90 кг, вівцематки – 45-50 кг. Каракульські вівцематки мають гарну плодючість та відмінну молочність. Після вибою ягняти матка дає 30-55 л молока. Молоко цієї породи використовується для виготовлення бринзи.
Каракульська порода овець відноситься до грубошерстого типу. Від дорослих овець, шерсть використовують для виготовлення грубих тканин, килимів, оскільки вона має гарну валкість. Дорослі вівці характеризуються грубим неоднорідним вовняним покривом.
Довжина вовни - 8-9 см - дорослі та 5-6 см - молодняк. Шкірки у каракульських овець різних відтінків – білі, чорні, коричневі, сірі, рожеві. Колір шерстного покриву у молодняку (80%) – чорний. Стрижку овець проводять 2 рази на рік – восени та навесні. Настриг вовни з дорослої вівці за весь рік - 2,5-3 кг.
Більше інформації про породу можна дізнатися з відео: