Вівці є типово пасовищними тваринами, їхня продуктивність та ефективність розведення багато в чому визначаються умовами утримання та повноцінністю годівлі овець у літній пасовищний період, який в умовах Білорусі триває 5-6 міс.
Пасовищний вміст овець у літній період – важливий фактор оздоровлення організму тварин, відновлення запасів мінеральних речовин та вітамінів після тривалого зимового утримання овець.
Пасовищний зелений корм є найбільш повноцінним і природним кормом для овець, який не поступається перетравністю концентратам, а навіть перевершує їх за біологічною повноцінністю. Якими б не були зимові корми якісними, вони залишаються для тварин «консервами» і за своєю повноцінністю лише трохи можуть наближатися до зелені. Також радимо прочитати особливості годування овець.
Використання зеленого пасовищного корму максимально в літній період – це реальний шлях до зниження витрат на вівчарську продукцію, зменшення вартості її виробництва.
Дослідження, проведені в РУП «Інститут тваринництва НАН Білорусі», показали, що 1 га високопродуктивного сіяного пасовища може прогодувати протягом усього літнього періоду 35-40 дорослих овець без додаткового підживлення їх концентратами чи іншими кормами. У порівнянні з великою рогатою худобою вівці поїдають у 3-4 більше видів трав і можуть використовувати пасовища з ранньої весни та до пізньої осені.
Переведення овець із зимових кормів на пасовищні має бути поступовим. Адже різка зміна зимових кормів на зелену молоду траву викликає у тварин тимпанію, проноси, веде до схуднення і в деяких випадках навіть до падежу. Перед вигоном овець територію пасовища необхідно ретельно обстежити та очистити від розсипаних міндобрив, сміття.
Випасання в перші дні не повинно перевищувати 3-4 години. При цьому на пасовище слід пускати овець лише після ранкового підживлення їх силосом, сіном, сінажем у невеликих кількостях чи іншими кормами. Якщо овець не підгодовувати перед вигоном грубими кормами, то в раціоні їх відчуватиметься великий недолік клітковини, що призведе до розладу шлунково-кишкової системи. Разом із низькою травою голодні вівці захоплюють і землю, що призводить до подальших захворювань тварин. Вівці пасуть протягом усього світлового дня, виділяючи при цьому час для відпочинку та водопою. Не можна випасати овець на низинних, болотистих луках, бо на сирих пасовищах вони можуть заразитися глистами, а також страждають на запалення копит. Під час випасання овець на бобових пасовищах (конюшина, люцерна) необхідно дотримуватися деяких правил, щоб не допускати у тварин захворювання на тимпанію (здуття рубця). Крім того, не можна тварин випасати натще відразу після роси або дощу. Вівці протягом усього пасовищного періоду повинні мати вільний доступ до солі.
Догляд за пасовищем складається зі скошування нез'їдених залишків після кожного стравлювання та підживлення, так як вівці люблять густий, низький травостій, що складається з дрібностебельчастих рослин.
При підживленні пасовища слід пам'ятати, що випасання можна починати не раніше ніж через 21 день після внесення добрив. Тому підживлення азотом та калієм треба проводити відразу після його стравлювання.
Перезалуження злаково-бобових пасовищ на ґрунтах нормального зволоження слід проводити через 4-6 років використання, злакових – через 8 років, а на легких ґрунтах – відповідно через 3 та 5 років.
Проте досвід створення та використання пасовищ у Литві свідчить, що за дотримання правил експлуатації та догляду за травостоєм терміни використання пасовищ без перезалуження можуть становити 20-25 років і більше.
Природні та сіяні пасовища дають основний урожай у першу половину літа. Ранньою весною і пізно восени відчувається часто нестача зелених кормів. Тому на зазначені періоди необхідно передбачити для використання вівцям посіви польових та проміжних культур – озимого жита та озимого ріпаку, сурепиці, редьки олійної, зелену масу яких скошують, підвозять та згодовують вівцям у вигулах. Восени джерелами кормів для овець, крім отави сінокосів та пасовищ, можуть бути і пізні посіви однорічних культур: люпину, гороху, вівса, вікі, ріпаку та їх сумішей, а також пожнивні.
Значна кількість кормів, доступних вівцям, залишається після збирання зернових (опали колосся, зерно), а також силосних та технічних культур, коренеклубнеплодів. Ці угіддя за один-два тижні перед осінньою оранкою можуть з великою ефективністю використовуватися для пасти овець.
На хорошому пасовищі дорослі вівці (ремонтні яскраві, матки, надремонтні баранчики) можуть повністю задовольнити свої потреби в поживних речовинах тільки за рахунок зеленого корму, але для ягнят обов'язкове підживлення концентратами, які зазвичай дають увечері після основної пащі.
У період спарювального сезону та за 1 місяць до нього необхідно передбачити підживлення концентратами баранів-виробників. Якщо пасовища у другу половину літа вигоріли і різко знизилася їхня продуктивність, слід підгодовувати і маток, посиливши їх годування за рахунок скошеної зеленої маси або інших кормів.